Теорія залежності від ресурсів , у соціології вивчення впливу залучення ресурсів на організаційну поведінку.
Теорія залежності від ресурсів базується на принципі, згідно з яким організація, наприклад, комерційна фірма, повинна залучатись до операцій з іншими суб’єктами та організаціями, що знаходяться в її оточенні, щоб здобувати ресурси. Хоча такі транзакції можуть бути вигідними, вони також можуть створювати залежності, які не є такими. Ресурси, яких потребує організація, можуть бути дефіцитними, не завжди легкодоступними або під контролем суб'єктів, що не співпрацюють. Внаслідок цього нерівний обмін породжує різницю у владі, повноваженнях та доступі до подальших ресурсів. Щоб уникнути такої залежності, організації розробляють стратегії (а також внутрішні структури), розроблені для підвищення їхньої переговорної позиції в операціях, пов’язаних з ресурсами. Такі стратегії включають в себе політичні дії, збільшення масштабу виробництва організації, диверсифікацію,та розвиток зв'язків з іншими організаціями. Такі стратегії, як диверсифікація товарних ліній, можуть зменшити залежність фірми від інших підприємств та покращити її потужність та важелі впливу.
Компанії, як правило, пристосовують свої бізнес-стратегії, щоб адаптуватися до змін у відносинах влади з іншими компаніями. Одне з припущень теорії залежності від ресурсів полягає в тому, що невизначеність затьмарює контроль організації над ресурсами та робить вибір стратегій зменшення залежності обов’язковим. У міру збільшення невизначеності та залежностей зростає потреба у зв’язках з іншими організаціями. Наприклад, зменшення прибутку може призвести до розширення ділової активності за рахунок диверсифікації та стратегічних альянсів з іншими компаніями.
Дослідження з використанням теорії залежності від ресурсів прагнули спостерігати організаційну адаптацію до залежностей. Одна адаптація складається з узгодження внутрішніх організаційних елементів з тиском навколишнього середовища. Організації також адаптуються, намагаючись змінити своє середовище. Ці стратегії різко контрастують із класичною концепцією організацій, які розглядають фірми як закриті системи. Закриті системні рамки стверджують, що раціональне використання ресурсів, особиста мотивація та індивідуальні можливості визначають організаційний успіх, а інші суб’єкти навколишнього середовища мають мінімальний показник. Рамки відкритих систем, з іншого боку, наголошують на впливі навколишнього середовища, яке складається з інших організацій, установ, професій та держави. Відповідно до точки зору відкритих систем,організація буде ефективною настільки, наскільки вона визнає зміни у своєму середовищі та пристосується до цих непередбачених ситуацій.
