Люди миру

"Люди миру" , які також називають " Спільнота людей миру", організація миру зі штаб-квартирою в Белфасті, штат Нью-Айр Заснований Маріадом Магуайр, Бетті Вільямс та Сіараном МакКоуном, він розпочався в 1976 році як масовий рух на знак протесту проти триваючого насильства в Північній Ірландії. Потім сотні тисяч людей, не тільки в Північній Ірландії, але також в Ірландській республіці та далеко за її межами, брали участь у маршах протестів та інших проявах підтримки руху, а Вільямс і Магуайр отримали Нобелівську премію миру 1976 року за свої зусилля. Пізніше "Мирний народ" перетворився на міжнародну впливову неурядову організацію, яка займається побудовою мирного світу, в якому дотримуються найвищі стандарти прав людини та громадянина.

Північна Ірландія: мирний рухПалац миру (Vredespaleis) у Гаазі, Нідерланди.  Міжнародний суд (судовий орган ООН), Гаазька академія міжнародного права, Бібліотека Палацу миру, Ендрю Карнегі допомагають оплачуватиСвітові організації-вікторини: факт чи вигадка? Всесвітня організація охорони здоров’я - це спеціалізоване відділення уряду США.

Рух "Мирний народ" став відповіддю на "Проблеми" Північної Ірландії - період жорстокого конфлікту між протестантами та римо-католиками, релігійний поділ, який часто паралельно ставився до політичного розриву між тими, хто підтримував правління переважно протестантського Об'єднаного Королівства (лоялістів) які підтримували союз з переважно католицькою республікою Ірландія (республіканці). На початку 1970-х заворушення призвели до посиленої присутності британських військ у Північній Ірландії, що, у свою чергу, підбурювало до вибухів та стрілянини проти Британської ірландської республіканської армії (ІРА).

Один трагічний випадок, зокрема, спричинив формування руху: 10 серпня 1976 року троє дітей сестри Магуайра Енн були вбиті машиною, коли британські солдати застрелили за кермом свого водія, втікача ІРА. Аварія не тільки особисто постраждала від Магуайра та Вільямса - місцевої матері, яка прибула на місце події незабаром після аварії, - але й торкнулася цілої громади, насиченої насильством. Коли громадськість реагувала на вбивства молитвами та протестами, Магуайр та Вільямс розмовляли з місцевими ЗМІ та стали голосами для постраждалої громади. Вільямс, Магуайр і МакКоун - журналіст і ненасильницький активіст - зустрілися в день похорону дітей, а через кілька днів вони заснували "Мирний народ".

МакКоун назвав рух і написав його декларацію, в якій було сказано:

Ми маємо просте послання світові від цього руху за мир.

Ми хочемо жити і любити та будувати справедливе та мирне суспільство.

Ми хочемо, щоб наші діти, як і самі, хотіли, щоб наше життя вдома, на роботі та в грі було життям радості та миру.

Ми усвідомлюємо, що для побудови такого суспільства потрібні відданість, напружена праця та мужність.

Ми усвідомлюємо, що в нашому суспільстві є багато проблем, які є джерелом конфліктів та насильства.

Ми усвідомлюємо, що кожна випущена куля та кожна вибухаюча бомба ускладнюють цю роботу.

Ми відкидаємо використання бомби та кулі та всі прийоми насильства.

Ми присвячуємо себе роботі з ближніми та далекими сусідами щодня, щоб побудувати те мирне суспільство, в якому знайомі нам трагедії є поганою пам’яттю та постійним попередженням.

Більше 100 000 людей підписали копії декларації, а мітинги та протести проти насильства по всій Ірландії та Великобританії відбулися через шість місяців після заснування руху. Рівень насильства в Північній Ірландії за цей період, що вимірюється кількістю смертей, впав на 70 відсотків, і протягом наступних десятиліть він продовжував зменшуватися. Після початкової фази мітингу організатори руху зосередилися на місцевому рівні, заохочуючи людей створювати мирні групи, вирішувати проблеми, що стосуються їхніх районів, брати участь у діалозі між громадами та співпрацювати з іншими місцевими громадами над спільними проектами.

У наступні роки "Люди миру" боролись за скасування Закону про Північну Ірландію (про надзвичайні положення), який, серед іншого, збільшив повноваження британської армії щодо арешту та допиту підозрюваних. У 1981 році група допомогла створити Комітет з питань правосуддя, правозахисну організацію, щоб викрити та протистояти тому, що, на його думку, драконівський характер надзвичайних положень. "Мирний народ" також проводив агітацію за права як лояльних, так і республіканських в'язнів, і організував автобусний транспорт для перевезення відвідувачів до в'язниць. (В'язнична програма припинилася із звільненням політичних в'язнів у рамках Угоди про Велику п'ятницю від 10 квітня 1998 року.) Інша програма допомогла членам воєнізованих формувань залишити свої організації, а в деяких випадках емігрувати заради власної безпеки. В інших областях,"Люди миру" підтримали інтегрований освітній рух, який мав на меті подолати релігійні та культурні розбіжності в Північній Ірландії шляхом створення міжконфесійних шкіл. Крім того, група створила молодіжну програму, яка включала щорічні табори миру, що проводились у різних країнах, що дозволяло молодим людям різного походження їздити за кордон та ділитися своїми думками та ідеями в нейтральній обстановці.

Зрештою організація розширила свою діяльність за межі Північної Ірландії. Він лобіював на міжнародному рівні від імені ядерного роззброєння та ненасильницьких підходів до врегулювання конфліктів, і направив мирні делегації до ряду країн, що переживають конфлікт - включаючи Ірак, Ізраїль та Палестину, США, Австралію, Індію та різні країни Африки - в для підтримки тих, хто виступає за ненасильницькі рішення. Організація також стала інструментом, що сприяв декларації Організації Об'єднаних Націй про Міжнародне десятиліття за культуру миру та ненасильства для дітей світу (2001–10).

Уільямс залишив "Мирний народ" у 1980 році, а пізніше заснував Міжнародні центри співчуття до дітей у 1997 році. Магуайр продовжував співпрацювати з "Мирними людьми" і був його почесним президентом. У 2006 році Магуайр і Вільямс разом із лауреатами Нобелівської премії миру Ширін Ебаді, Джоді Вільямсом, Вангарі Маатаї та Рігобертою Менчу заснували Нобелівську жіночу ініціативу для сприяння миру, справедливості та правам жінок.

Магуайр, Маріад