Транснаціональні загрози , загрози безпеці, що не походять від однієї країни і не обмежуються нею. Тероризм, організована міжнародна злочинність та можливе придбання зброї масового знищення (ЗМЗ) неурядовими групами зазвичай називають прикладами транснаціональних загроз.
Підвищена стурбованість транснаціональними загрозами наприкінці 20 століття була наслідком прогресу в галузі транспорту та телекомунікацій. Комерційні авіаперевезення різко скоротили час і зусилля, необхідні для того, щоб кримінальні та терористичні мережі пересували оперативних працівників по всьому світу, а мобільні телефони, електронна пошта та Інтернет значно полегшували географічно розподіленим групам спілкування та координацію своєї діяльності.
Тероризм є прикладом того, як сучасні технологічні досягнення перетворили колись локальну проблему на міжнародний вимір. Політично мотивоване насильство, звичайно, було невідомим до кінця 20 століття, але воно, як правило, мало форму нападу на сусідні цілі. Залучені групи, як правило, були обмежені однією країною чи географічним районом і діяли незалежно одна від одної. Хоча вони створювали проблему для місцевої влади, такі групи рідко поширювались далеко від джерела або об'єднували зусилля з іншими терористичними організаціями.
Однак, пізніше 20-го століття, терористичні угруповання все частіше застосовували технології для розширення свого охоплення. Протягом 1970-х та 1980-х років Організація визволення Палестини (ООП) координувала діяльність майже десятка терористичних угруповань, здійснюючи операції по всьому світу. З 1990-х років мережа "Аль-Каїди" породила осередки, що діяли в десятках країн, лідери "Аль-Каїди" спілкувалися з послідовниками через електронну пошту та соціальні мережі, а також через аудіо- та відеозаписи, що розповсюджувались через Інтернет. Група також вправна в онлайн-переказі коштів із захищених банківських рахунків оперативникам у всьому світі. До появи комп'ютерів та цифрових технологій така координація та глобальна організація були важкими, а то й неможливими.
Розпад Радянського Союзу в 1991 році та наступна економічна криза у Східній Європі та пострадянських державах суттєво сприяли збільшенню кількості транснаціональних загроз, створивши атмосферу, в якій процвітала організована злочинність. Російська мафія, практично невідома на Заході до 1991 року, швидко стала напастю на європейські та американські правоохоронні органи. З кінця 90-х років російська натовп чинила серйозні заходи щодо фінансових шахрайств, торгівлі людьми та вбивств за наймом у світовому масштабі. Економічна невизначеність внаслідок розпаду СРСР також підняла ймовірність того, що хімічна, біологічна або ядерна зброя може потрапити в руки терористів або держав-мошенників. У багатьох колишніх радянських республіках матеріали, що використовувались у будівництві ядерної зброї, погано охоронялись і контролювалисьа частини запасів ядерних матеріалів залишились невліченими.
Щоб протистояти таким загрозам, країни активізували співпрацю, особливо в галузі правоохоронних та розвідувальних служб, в рамках яких обмін інформацією між країнами може допомогти відстежити терористів та організовані злочинні угруповання.
Ця стаття була нещодавно переглянута та оновлена Ноа Тешем, помічником редактора.
