Японський цивільний кодекс , японський Mimpō , звід приватного права, прийнятий в 1896 р. , Який із змінами після Другої світової війни залишається чинним у сучасній Японії. Кодекс був результатом різних рухів за модернізацію після Відновлення Мейдзі 1868 р. Потрібен був юридичний кодекс, який би задовольнив потреби нової системи вільного підприємництва, яка переважала з розпадом феодальних земельних володінь. У той же час японці бажали представити себе світові як більш сучасну націю, сподіваючись переглянути деякі невигідні і часто навіть принизливі договори із західними державами. Отриманий кодекс був створений за зразком першого проекту німецького Цивільного кодексу, сам по собі дуже римський за своєю структурою та суттю.
Детальніше про цю тему Цивільне законодавство: японське законодавство Розробники Цивільного кодексу Японії 1898 року провели опитування багатьох правових систем, включаючи французьку, швейцарську та загальне право, ...Код розділений на п’ять книг. Люди, що стосуються сім'ї та спадкоємства, зберігають певні пережитки старої патріархальної сімейної системи, яка була основою японського феодалізму. Саме в цих розділах було зроблено більшість післявоєнних переглядів. Тоді вважалося, що більше не потрібно або не бажано віддавати таку шану минулому, а розділи, що стосуються сімейного права та правонаступництва, були наближені до європейського цивільного права.
Написання кодексу викликало значні розбіжності між сегментами японської юридичної та комерційної спільноти, в основному щодо того, скільки японських звичаїв слід включати. Також виникли розбіжності щодо того, чи повинен кодекс базуватися на французькій чи англійській системі права. Ця незгода виникла із досить дивної позиції цих систем у японських юридичних школах та судах. Після реставрації були створені юридичні школи, які проводили курси як англійського, так і французького права. Через те, як будувались курси та іспити, можна було стати юристом або суддею, знаючи лише одну систему права. У своїх судових залах деякі судді застосовували лише французьке законодавство, а інші лише англійську.
Після прийняття першого японського Цивільного кодексу в 1890 р. З дуже невеликими дебатами юридична спільнота підняла бурю критики. Цей кодекс був справою французького юриста Гюстава-Еміля Буассонади, який також написав кримінальний та кримінальний кодекси 1882 року. Противники стверджували, що якщо цивільний кодекс повинен ґрунтуватися на французькому законодавстві, тоді японські адвокати, Французька система мала б перевагу над тими, хто навчається англійською мовою. Крім того, пропонований комерційний кодекс базувався на німецькому законодавстві, і було багато юристів та осіб, які займаються комерцією, які вважали, що буде плутанина, якщо два кодекси базуватимуться на різних законах.
Кодекс перетворився на політичну проблему тими, хто бажав зберегти старий феодалізм, який звинуватив, що старі звичаї, зокрема патріархальна сімейна система, були проігноровані в індивідуалістичному кодексі Буассонади. Було вироблено переглянутий кодекс, заснований на першому проекті Цивільного кодексу Німеччини, але надаючи значну вагу старим звичаям, особливо у сімейному та спадковому праві. Остаточний кодекс, що базується в Німеччині, був дуже подібним у більшості аспектів до коду Буассонади, включаючи надійний захист земельної власності. Кодекс був оприлюднений в 1896 році і набрав чинності в 1898 році.
