Богоявлення , (від грецького theophaneia,“Поява Бога”), прояв божества в розумній формі. Цей термін застосовувався загалом до появи богів у давньогрецькій та близькосхідній релігіях, але, крім того, набув особливого технічного використання стосовно біблійних матеріалів. У Старому Завіті Бог зображений у вигляді людського обличчя, природних катаклізмів, палаючого куща, хмари чи тихого вітру - форм, часто пов’язаних з божественним «ім’ям» або «славою» (спочатку видимий ореол, що супроводжує божественне явище). Теофанії Старого Завіту подаються як фактичні історичні події або як пророчі видіння із символічним підтекстом. Ознакою біблійної теофанії є тимчасовість і раптовість появи Бога, який тут не є постійною присутністю в певному місці чи предметі.Поширення терміна теофанія до таких новозавітних подій, як Хрещення та Преображення Ісуса (також їх називають епіфаніями) ставиться під сумнів як недоречне, оскільки в православній християнській доктрині сам Христос у всьому своєму житті та діяльності, а смерть є виявом Бога. Однак втілення Христа можна розглядати як остаточну і найповнішу форму божественного прояву в цілому спектрі теофаній.
